Пропозиції до редакції статті про право на освіту проекту нової Конституції України

Паращенко Людмила,
Голова ГО «Агенція розвитку освітньої політики» director@lecos.org

Барматова Ірина,
керівник аналітичної служби Асоціації приватних закладів освіти barmatov@i.ua

У суспільстві нині активно обговорюються конституційні зміни в частині децентралізації, які затвердила Конституційна комісія. Проте в контексті розроблення нової редакції Закону України «Про  освіту» надзвичайної актуальності набуває розуміння сутності й обсягу права на освіту. Конституційна комісія також анонсує внесення змін в Ст.53 чинної Конституції України «Право на освіту».  Проте на разі суспільний  діалог за участі представників громадянського суспільства щодо процедури їх формування та змісту відповідних змін відсутній. Про це, зокрема, засвідчила наша участь у роботі Міжвузівського науково-методологічного семінару з освітнього права і освітньої політики «Конституційні гарантії права на освіту» (22.06.2015, м. Київ).

Відтак, ґрунтуючись на аналізі текстів конституцій деяких провідних країн світу, враховуючи, що нова редакція Конституції повинна увібрати в себе як основні положення редакції Ст.53 чинної Конституції України, так і сучасні вимоги до забезпечення прав громадян на освіту країни, що прямує шляхом демократизації та європейського вибору, пропонуємо підходи для укладання проекту нової статті «Право на освіту» та наводимо сукупність різних аспектів реалізації освітніх прав громадян.

  • Пропонуємо знайти можливість визначити в Конституції освіту (як мінімум середню освіту) як «загальносуспільну потребу» (і можливо «державний пріоритет»), на яку, в першу чергу, закладаються ресурси саме в Державному бюджеті /Ст.95 чинної Конституції України/.

Надалі розподіл ресурсів інших бюджетів, залучених органами управління інвестицій, створення умов для інвестування через різні нормативно-правові акти також відбувається, в першу чергу, для «загальносуспільних потреб».

Таке визначення можна зробити на початку статті. Адже, перш ніж говорити про право на освіту, потрібно розуміти, а що таке освіта, на яку громадяни мають право.

Отже пропонуємо: «Освіта є загальносуспільною потребою і одним з основних державних пріоритетів» (на прикладі Конституції Нідерландів (ст.23): «Уряд (керівництво країни) повинен приділяти постійну увагу освіті» — початок статті, яка описує реалізацію права на освіту!)

  • Пропонуємо: «Батьки та законні представники дітей мають переважне право на навчання та виховання дітей перед всіма іншими особами. Батьки та законні представники дітей відповідальні за здобуття середньої освіти дітьми. (на прикладі Конституції Німеччини (ст.6))
  • Пропонуємо зберегти гарантію чинної Конституції України в дещо іншій редакції:

«Громадянам всіх корінних народів України, громадянам, які належать до національних  меншин,  відповідно до закону гарантується  право на вивчення рідної мови та культури чи навчання рідною мовою або в рідному культурному середовищі». (на прикладах Конституції Польщі (ст.35), Конституції Швейцарії (ст.18, 41))

/Поряд з цим сподіваємося на збереження редакції Ст.10 та Ст.11 чинної Конституції України/

  • Пропонуємо:

«Держава заохочує створення різноманітних закладів освіти усіх форм власності (на прикладі Конституції КНР (ст.19), запровадження різних форм здобуття освіти» (на прикладі Конституції Грузії (ст.35)).

АБО:

«Гарантується право на створення недержавних закладів освіти, запровадження різних форм здобуття освіти» (на прикладі Конституції Німеччини (ст.7)).

АБО:

«Держава забезпечує різноманіття та свободу вибору в освіті. Держава створює умови для діяльності (?існування) та розвитку всіх видів освіти, закладів освіти усіх форм власності, різних форм здобуття освіти, зокрема сімейної освіти».

Така редакція передбачає обов’язок держави щодо існування не тільки безоплатної, але й створення умов для існування та розвитку освіти на платній основі, і можливість її вибору з боку здобувачів або їх батьків.

??Можливо ще й додати: «Держава створює умови для інвестування в освіту ? з боку всіх громадян та інституцій». (Або: всім громадянам гарантується право на; або: всі громадяни мають право на інвестування в освіту).

/Потрібно пам’ятати, що інвестор – не благодійник, він повинен мати відповідні права на власні умови інвестування!/

  • Пропонуємо продублювати (для «непонятливых чиновников») норму Ст.116 чинної Конституції України щодо «забезпечення державою рівних умов розвитку всіх власності» в освіті.
  • Пропонуємо (для «непонятливых чиновников») використати редакцію Ст.95 чинної Конституції України: «Бюджетна система  України  будується  на  засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами» та принцип субсидіарності, визначений у Бюджетному кодексі України, для формулювання головних принципів розподілу бюджетних коштів для надання освітніх послуг, а саме:

«Для надання гарантованих освітніх послуг кошти Державного та місцевих бюджетів розподіляються на принципах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами з максимальним наближенням цих коштів до їх безпосереднього споживача».

Або:

«Для надання гарантованих освітніх послуг кошти Державного та місцевих бюджетів розподіляються на основних принципах бюджетної системи України: справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, а також принципі субсидіарності – максимальному наближенні бюджетних коштів до їх безпосереднього споживача».

/Через ці принципи та принципи автономії закладів освіти, провідну роль громадськості в управлінні освітою, демократичний характер управління розкривається принцип субсидіарності – один з основоположних принципів побудови Європейського союзу та деяких провідних країн Європи та світу, що полягає у максимальному наближенні влади (у том числі фінансового забезпечення її повноважень) безпосередньо до громадян, тобто, управлінські завдання вирішуються на максимально низькому і віддаленому від центра рівні, на якому ці рішення можливі та ефективні; держава виявляє ініціативу тільки по тих питаннях, де можливостей громадян і організацій недостатньо/

  • Пропонуємо:

«Громадянам гарантується право на всі види освіти з урахуванням їх світоглядних та релігійних переконань. (на прикладі Конституції Нідерландів (ст.23)) Громадянам гарантується право на релігійну освіту. (на прикладі Конституції Швейцарії (ст.15)) Релігійні організації мають право на діяльність з релігійної освіти. Релігійні організації мають право на освітню діяльність в усіх видах освіти відповідно до законів. (на прикладах Конституції Німеччини (ст.7), Конституції Сінгапура (ст.15))

Батьки або законні представники дітей мають право на освіту дітей відповідно до власних світоглядних та релігійних переконань. (на прикладах Конституції Німеччини (ст.7), Конституції Польщі (ст.48, 53), Конституції Сінгапура (ст.15))

Держава забезпечує свободу створювати заклади освіти, а батьків або законних представників дітей обирати такі заклади, які виконують мінімальні вимоги до освіти з боку держави відповідно до закону, але поряд з цим забезпечують виховання дітей у відповідності до світоглядних та релігійних переконань їхніх батьків або законних представників». (відповідно до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Україною, враховуючи положення Ст.9 чинної Конституції України).

____________________________________________________________________________

Отже, пропонуємо узагальнити наведені вище положення у такому викладі Статті Конституції України «Право на освіту»:

  • Освіта є загальносуспільною потребою і одним з основних державних пріоритетів, основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку особистості, суспільства і держави.
  • Кожен має право на освіту. Кожен має право на освітню діяльність, не заборонену законом.
  • Повна середня освіта є обов’язковою.
  • Батьки та законні представники дітей мають переважне право на навчання та виховання дітей перед всіма іншими особами. Держава захищає переважне право сім’ї на освіту дітей.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за освіту і розвиток дитини.

Батьки та законні представники дітей відповідальні за здобуття середньої освіти дітьми.

Держава створює умови батькам та законним представникам дітей для виконання ними власних обов’язків у здобутті дітьми освіти.

  • Держава забезпечує різноманіття та свободу вибору в освіті. Держава гарантує право на створення недержавних закладів освіти, запровадження різних форм здобуття освіти, створює умови для діяльності та розвитку всіх видів освіти, закладів освіти усіх форм власності, різних форм здобуття освіти, зокрема сімейної освіти.
  • Громадянам всіх корінних народів України, громадянам, які належать до національних меншин,  відповідно до закону гарантується  право на вивчення рідної мови та культури чи навчання рідною мовою або в рідному культурному середовищі.
  • Громадянам гарантується право на всі види освіти з урахуванням їх світоглядних та релігійних переконань. Громадянам гарантується право на релігійну освіту. Релігійні організації мають право на діяльність з релігійної освіти. Релігійні організації мають право на освітню діяльність в усіх видах освіти відповідно до законів.

Батьки або законні представники дітей мають право на освіту дітей відповідно до власних світоглядних та релігійних переконань. Держава забезпечує свободу створювати заклади освіти, а батьків або законних представників дітей обирати такі заклади, які виконують мінімальні вимоги до освіти з боку держави відповідно до закону, але поряд з цим забезпечують виховання дітей у відповідності до світоглядних та релігійних переконань їхніх батьків або законних представників.

  • Держава забезпечує доступність безоплатної дошкільної, повної середньої та професійної освіти осіб до 18 років. Повна середня освіта може завершитися здобуттям першої професійної кваліфікації.

Доступ до безоплатної професійної освіти на базі середньої  здійснюється на конкурсних засадах.

Доступ до вищої освіти здійснюється на конкурсних засадах. Держава забезпечує доступність безоплатної вищої освіти в межах і розмірах, які відповідають потребам суспільства та економіки.

Держава забезпечує доступність додаткової освіти, що включає в себе позашкільну, післядипломну освіту та інші види освіти дорослих.

  • Держава забезпечує всім здобувачам освіти, педагогічним та науково-педагогічним працівникам гарантії соціального захисту, передбачених законами.
  • Обсяг всіх рівнів безоплатної для здобувачів обов’язкової середньої освіти забезпечується державою незалежно від місця (?) та форм здобуття освіти. Обсяг інших безоплатних для здобувачів освітніх послуг визначається законом.
  • Для надання гарантованих освітніх послуг кошти Державного та місцевих бюджетів розподіляються на принципах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами з максимальним наближенням цих коштів до їх безпосереднього споживача.

Або:

«Для надання гарантованих освітніх послуг кошти Державного та місцевих бюджетів розподіляються на основних принципах бюджетної системи України: справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, а також принципі субсидіарності – максимальному наближенні бюджетних коштів до їх безпосереднього споживача».

 

  • Держава створює умови для інвестування в освіту з боку всіх громадян та інституцій.

 

  • Держава забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності в освіті.

 

_______________________________________________________________________

 

 

Усвідомлюючи власний брак досвіду укладання таких статей, розуміючи, що деякі пропозиції можуть бути реалізовані і в інших статтях Конституції, а не лише в статті «Право на освіту», разом з тим переконані, що  викладене вище комплексно розкриває сутність реалізації права на освіту громадян демократичної держави і має в повному обсязі бути враховане в тексті основного документа держави.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *